Роз’єднують чи з’єднують вокзали, –
Хіба для нас якесь це має значення,
Бо наші потяги транзитом проїжджали.
Вікно в вікно – таке було побачення.
На п’ять хвилин зустрілися вагони,
Скло товстелезне краплями заквітчане,
А в склі оптичні ще не вивчені закони…
Життя одне. Не перше і не друге.
Життя одне. Наповни його вщерть,
Щоб між хвилин життєвої напруги
Колись заледве втиснулася смерть.
І відсахнулася… і відступила.
Від несподіванки заклякла геть,
Розгублено безсило опустила…
Часи не інші. Інші ми з тобою.
Із ненавистю чи з любов’ю
Сприймаємо відведений нам час,
Нам все одно як він сприймає нас.
Судилося дожити, чи добути.
Чи втратити, чи може щось здобути.
Борги віддати, замолити гріх…
Майбутнє наступає і від нього
Вже не сховатися, не відвернути.
Майбутнє наступає ні для чого,
А просто йому час уже прибути.
Майбутнє наступає нам на крила,
Якщо слабкі, то може відірвати.
Як маєш крила, май до них ще й силу…