Талановита авторка, родом із мальовничого селища Малі Будища, завжди відчувала глибоку любов до слова. Навчалася в Полтавському державному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка. Її студентські роки були наповнені академічними досягненнями і літературними експериментами.
У шкільні роки Марина була вихованкою літературної студії «Криниця», де вперше відкрила для себе чари слова і виразності. Цей час зіграв важливу роль у формуванні її як письменниці. Вона писала вірші, оповідання, есеї, що відображали глибоке розуміння людської природи і віддзеркалювали унікальний погляд на світ.
Після закінчення університету Дядечко Марина продовжила писати, використовуючи свої знання і досвід для створення глибоких, емоційно насичених творів. Її вірші відзначаються високим стилем, оригінальністю мислення і глибокою любов’ю до рідного краю. Творчість авторки продовжує надихати нові покоління читачів.
По всім світі українців
Розкидала доля,
Спохмурнів край чорнобривців:
Не згубити б волю.
Розлетілись, ніби птахи,
По всім білім світі.
Хто грошей шука, хто правди…
Найкраща пісня в світі – солов’їна,
Земля найкраща – рідна Україна.
Тут наймиліші ріки, степ і поле,
Я дякую тобі за них, о доле!
Яке це щастя – жить серед людей,
Що звуться гордо й щиро – українці.
Яка це радість рветься із грудей…
Сьогодні я знову біжу по росі,
По луках, що мріють в ранковій красі,
П’ю сонячний мед, що стікає з проміння,
І відчуваю: землі я насіння.
Я – насінинка любистку і м’яти,
Що коло хати насіяла мати.
Я – то зернятко пахучої рути…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.