Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Сіяє небо відблиском багряним,
Хоч все ще спить, та скоро оживе,
І лише місяць видно з-за туману,
Що над землею пасмами пливе.
І вітер спить між яблуневим цвітом,
І хмари сплять, пухнасті, мов живі.
І спить трава, росою ще не вмита.
І мавки сплять, сховавшись у траві.
Та сходить сонце, промінці пускає,
Пташки пісні заводять між віття,
І все іскриться, міниться і грає,
І все живе тут б’є ключем життя.
Цей запах полину такий знайомий.
Терпкий до болю, та чомусь п’янить.
І забуваєш враз вчорашню втому,
І знову рідна музика бринить.
Його запам’ятала я навіки.
І не забуду через сотні літ.
Він для душі моєї – ніби ліки.
Для серця – наче яблуневий цвіт.
Це все моє, воно завжди зі мною.
Воно для мене – дім і оберіг.
У цім краю я є сама собою,
З яких би не верталися доріг.
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
«Нехай їм грець, горшкам і пелюшкам,
Та це ж покине спокій дні і ночі!
А я для себе ще пожити хочу…» –
Підступна думка солодко лоскоче
На вигляд втомлено-щасливих мам.
«Набрались дитбудинківських байстрят?
Кажу, либонь, вони об’їлись маку…
Спалахи світла
і сплески палких почуттів,
Бризки шампанського,
перли, шовки, оксамити,
Стан королівський і профіль
з минулих життів –
«Віденський » бал…
Не поспішай поріг переступити,
Постій, подумай, може й помолись.
Із хати йдеш, вертаєшся до хати –
Завжди біля порогу зупинись.
Переступивши, вже не оглядайся,
Іди в світи без сумнівів, вагань.
Та час від часу все-таки вертайся…
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в нього,
У того, хто знає мене ще дитям.
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в місто краси і весни…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.