Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Сіяє небо відблиском багряним,
Хоч все ще спить, та скоро оживе,
І лише місяць видно з-за туману,
Що над землею пасмами пливе.
І вітер спить між яблуневим цвітом,
І хмари сплять, пухнасті, мов живі.
І спить трава, росою ще не вмита.
І мавки сплять, сховавшись у траві.
Та сходить сонце, промінці пускає,
Пташки пісні заводять між віття,
І все іскриться, міниться і грає,
І все живе тут б’є ключем життя.
Цей запах полину такий знайомий.
Терпкий до болю, та чомусь п’янить.
І забуваєш враз вчорашню втому,
І знову рідна музика бринить.
Його запам’ятала я навіки.
І не забуду через сотні літ.
Він для душі моєї – ніби ліки.
Для серця – наче яблуневий цвіт.
Це все моє, воно завжди зі мною.
Воно для мене – дім і оберіг.
У цім краю я є сама собою,
З яких би не верталися доріг.
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
По всім світі українців
Розкидала доля,
Спохмурнів край чорнобривців:
Не згубити б волю.
Розлетілись, ніби птахи,
По всім білім світі.
Хто грошей шука, хто правди…
Це не теорема. Це – життя.
Це не завдання вже, а потреба, –
Що дано, пізнати до пуття,
Зрозуміти, що довести треба.
Не поможуть формули й зразки,
А невірний розв’язок не витреш.
І про Попелюшку – то казки…
Роз’єднують чи з’єднують вокзали, –
Хіба для нас якесь це має значення,
Бо наші потяги транзитом проїжджали.
Вікно в вікно – таке було побачення.
На п’ять хвилин зустрілися вагони,
Скло товстелезне краплями заквітчане,
А в склі оптичні ще не вивчені закони…
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в нього,
У того, хто знає мене ще дитям.
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в місто краси і весни…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.