Я – стежка до вічного щастя

Я-стежка-ulfcgg.m4a

Я – стежка до вічного щастя. Ти знаєш?
Чому ж бур’янами і досі блукаєш?
Осіння кантата в саду переплаче,
Засипле пороша – і вже не побачиш.

Я – річка натхнення, велика, могутня.
Вступи в мої води – і знатимеш сутнє.
Не мучся від спраги і літньої спеки:
Я тільки для тебе й зовсім недалеко.

Чи вицвіли очі, чи слуху не маеш?
Ідеш навмання, а стежину минаєш.
Вмираєш від спраги, а річка ж плюскоте.
То доля твоя над тобою регоче.

А може, й моя, бо стежки заростають,
Міліють річки, пишні русла всихають,
І гаснуть зірки, загубивши дорогу,
Коли їм світити немає для кого.

Додаткова інформація

Настрій

Автор

Тематика

Роздуми

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук на “Я – стежка до вічного щастя”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можуть Вам сподобатись:

Безмежно закохані в неї

«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.

Робочі години

Години роботи:

  • Пн — Пт: 10:00 – 18:00
  • Сб—Нд: вихідний (але поезія завжди на зв’язку 💫)
Напиши нам

Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.