Показано 1–5 із 16Sorted by latest
ЕТЮД
Світанок. Сміх на сонному вікні.
І бризки вітру у розкриллі клена.
І тепла мрія на плечі у мене.
І відблиск літа у легкім вогні.
Камін і крісло. Тиша – як вуаль.
Годинник – ніби вічний мій неспокій.
І догорає все, чого не жаль…
На довгий шлях синові
Візьми в дорогу зірку на крило,
Усмішку літа і роси зернину.
Хай буде тепло тобі всюди, сину.
А щоб бідою шлях не замело,
Сховай до серця гілочку дощу,
Маленьке гроно місячної ночі,
Яку звели на світ найкращі зодчі…
Літо – від слова «літати»?
Літо – від слова «літати»?
Хутко летять літа…
В небі – малі журавлята,
Діти мого журавля.
А за плечима – липень –
Літа мого зеніт.
В землю вростають крила…
Моя Опішня
Сіяє небо відблиском багряним,
Хоч все ще спить, та скоро оживе,
І лише місяць видно з-за туману,
Що над землею пасмами пливе.
І вітер спить між яблуневим цвітом,
І хмари сплять, пухнасті, мов живі.
І спить трава, росою ще не вмита…
Рідний край
Ніхто краси такої ще не бачив,
Вона, мабуть, така єдина в світі,
Де промінь по траві зеленій скаче,
Де розмовляє із водою вітер.
Сам Бог тебе намалював, мій краю.
Твоя душа прозора, мов кришталь.
Я біля тебе своє серце залишаю…