Найкраща пісня в світі – солов’їна,
Земля найкраща – рідна Україна.
Тут наймиліші ріки, степ і поле,
Я дякую тобі за них, о доле!
Яке це щастя – жить серед людей,
Що звуться гордо й щиро – українці.
Яка це радість рветься із грудей…
Сьогодні я знову біжу по росі,
По луках, що мріють в ранковій красі,
П’ю сонячний мед, що стікає з проміння,
І відчуваю: землі я насіння.
Я – насінинка любистку і м’яти,
Що коло хати насіяла мати.
Я – то зернятко пахучої рути…
Закінчилося свято.
Спорожніли гончарські ряди.
Лиш трава ще прим’ята,
і на ній ще від глини сліди.
Тут усе вирувало,
кожен виріб тут був на виду.
Тут майстри показали…
Спалахи світла
і сплески палких почуттів,
Бризки шампанського,
перли, шовки, оксамити,
Стан королівський і профіль
з минулих життів –
«Віденський » бал…