Додаткова інформація
| Автор | |
|---|---|
| Настрій | |
| Тематика | Роздуми |
Виходить літо з берегів,
Хвилює осінь,
А я в мелодії снігів
Живу і досі.
Вітрами стогне листопад,
Ламає вишні.
А я мандрую наугад
В снігах торішніх.
Зорю загублених світів
Вогнем тривожу,
Але тебе серед снігів
Знайти не можу.
Між розтривожених думок
Німію, тану.
Зима відлунює твій крок,
Ота, остання…
Заплаче тиша, зареве
Торішня злива.
А в ній той спогад оживе,
Де я – щаслива.
| Автор | |
|---|---|
| Настрій | |
| Тематика | Роздуми |
Наша мова барвінкова
Процвітає фіалково.
Діток розуму навчає.
Хто до мови не ледачий,
Тим дає в житті удачі
Рідна мова лиш одна,
Ніби квітка чарівна…
До спільного знаменника давно вже нас звели.
Роки, що жили ми разом і поодинці.
Шукали і знаходили, шукали – не знайшли,
І золото чомусь міняли на червінці.
Ми гроші відкладали, але тратили роки,
І з друзями підчас ми зводили рахунки.
Що головне в житті – було нам невтямки…
Життя одне. Не перше і не друге.
Життя одне. Наповни його вщерть,
Щоб між хвилин життєвої напруги
Колись заледве втиснулася смерть.
І відсахнулася… і відступила.
Від несподіванки заклякла геть,
Розгублено безсило опустила…
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в нього,
У того, хто знає мене ще дитям.
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в місто краси і весни…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.