Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Це жахіття нам, на жаль, не сниться –
Крізь тисячоліття, крізь віки
Котиться воєнна колісниця,
Гинуть у боях чоловіки.
Падають безсило хмарочоси.
Не тайфуни, не цунамі, ні –
Їх війна, мов табакерки, зносить.
В мирі живемо, як у війні.
Плачуть над могилами дружини.
Діти не побачать вже батьків.
Люди не вмирають, люди гинуть.
Гинуть люди всіх материків.
Чи у цьому є закон природи,
Чи у людства просто «дах знесло»,
Що дає на війни людство згоду,
Щоб перенаселень не було?!
2011
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Білий колір. А з чим порівняти його?
Що у світі ще є недоторкано білим?
Ніби все вже брудне, тільки після всього.
Навіть білий триматися має ще сили.
Від хмаринки й ромашки ми білий взяли,
І від першого снігу, що тільки-но з неба.
Чисто білим ми мало що ще вберегли…
Я зв’яжу тобі сину, шкарпетки,
І коханому також зв’яжу,
А про сльози, що впали на петлі,
Я нікому про них не скажу.
Хай від сліз лиш міцнішає нитка,
Хай не рветься вона у бою,
Хай любов’ю зігріються ніжки…
Мабуть, народилася я в окулярах,
На колір рожеві, чарівні вони,
І світ в них яскравий, красивий та гарний,
Такий кольоровий!… він був… до війни.
Я згадую часто, ті дні без тривоги,
Пернаті птахи, що летять в небесах,
Відкриті для всіх були різні дороги…
Доброго ранку, Незламні Українці!
Шлю вітання героїчному народу,
Бажаю сили чоловіку я і жінці
Відстоять Незалежність і Свободу!
Хоч важко, але дух наш непохитний,
Хоч боляче, та ми загоїм рани.
Підіймем вгору стяг жовто-блакитний…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.