Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Це жахіття нам, на жаль, не сниться –
Крізь тисячоліття, крізь віки
Котиться воєнна колісниця,
Гинуть у боях чоловіки.
Падають безсило хмарочоси.
Не тайфуни, не цунамі, ні –
Їх війна, мов табакерки, зносить.
В мирі живемо, як у війні.
Плачуть над могилами дружини.
Діти не побачать вже батьків.
Люди не вмирають, люди гинуть.
Гинуть люди всіх материків.
Чи у цьому є закон природи,
Чи у людства просто «дах знесло»,
Що дає на війни людство згоду,
Щоб перенаселень не було?!
2011
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Сьогодні уночі прокинулися всі від променя ясного,
Який з’явився і миттєво зник.
Усі навколо знають – не надії промінь,
Не щастя, тільки зло він сіє на землі.
Бо після променя яскравого, ясного,
Обов’язково буде смерть і біль,
Обов’язково сльози і прощання…
Так дивно із дитинства вчать одному:
«Не плач, ти сильна, зможеш подолати!»
А з часом розумієш, що всередині горить пожежа,
І ти не знаєш, як нахабу схаменути.
Чи помічали ви людей, що на вокзалі плачуть ?
Як виявляється, для сліз немає віку й статі.
Хтось потерпає від прощання миті…
Мій захисник, мій воїне, я знаю, тобі важко,
В нерівному бою країну боронить.
Хоча і сильний ти, буває, мабуть, страшно,
Бо не машина, а у людини теж душа болить.
Та знай, ми тут, твій тил, твоя підтримка,
Всі молимось, солдате, тільки ти тримайсь:
За рід, родину, за дітей, за жінку…
Дуже добре, коли є країна,
Де родився, навчався, живеш,
Чуєш мову свою солов’їну,
Уперед ти до мрії ідеш.
Розправляла країно ти крила,
Хоч було і немало невдач,
Були підняті вгору вітрила…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.