Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Музи і поезія |
Мабуть, народилася я в окулярах,
На колір рожеві, чарівні вони,
І світ в них яскравий, красивий та гарний,
Такий кольоровий!… він був… до війни.
Я згадую часто, ті дні без тривоги,
Пернаті птахи, що летять в небесах,
Відкриті для всіх були різні дороги
І кожен собі обирав вірний шлях.
А зараз крилаті літають ракети,
Лунають тривоги у рідних містах.
Розбиті будинки, поранені душі,
Потоплені долі, розруха і страх.
Я згадую часто про окуляри,
Вони вже давно у шухляді лежать,
Та вірю, що прийде момент і я буду
На свята, хоч інколи їх одягать.
21.06.2023
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Музи і поезія |
Роз’єднують чи з’єднують вокзали, –
Хіба для нас якесь це має значення,
Бо наші потяги транзитом проїжджали.
Вікно в вікно – таке було побачення.
На п’ять хвилин зустрілися вагони,
Скло товстелезне краплями заквітчане,
А в склі оптичні ще не вивчені закони…
Що поробиш, так буває:
хтось із друзів покидає.
Покидаючи, іде і не прощається.
Так, зненацька, серед ночі,
повідомити не хоче.
І годинник, як і серце, зупиняється.
Що поробиш, так буває…
Я зв’яжу тобі сину, шкарпетки,
І коханому також зв’яжу,
А про сльози, що впали на петлі,
Я нікому про них не скажу.
Хай від сліз лиш міцнішає нитка,
Хай не рветься вона у бою,
Хай любов’ю зігріються ніжки…
Дуже добре, коли є країна,
Де родився, навчався, живеш,
Чуєш мову свою солов’їну,
Уперед ти до мрії ідеш.
Розправляла країно ти крила,
Хоч було і немало невдач,
Були підняті вгору вітрила…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.