Йде молодиця, аж ширшає вулиця

Йде молодиця, аж ширшає вулиця,
Навіть дерева стрункіші стають.
Попід паркан ошелешено туляться
Чоловіки, що назустріч ідуть.

Йде опішнянка, фігура не міряна,
Так топ-моделі не вміють ходить.
Погляд і посмішка зорями звірена.
Будь-який одяг, як влитий, сидить.

Йде українка, роки не раховані,
Під каблучками двигтить тротуар.
Губи і щоки, мов сонцем ціловані,
Навіть в мороз випромінюють жар.

Генії, де ви, поети, художники, –
Ваша Джоконда назустріч іде.
Ось вона, Жінка, і ясно це кожному, –
Більше такої не знайдеш ніде.

Ви, авангарди, модерни розхристані,
Духу забракло чи мозок скреса?
Ви підійдіть, як не видно на відстані,
Очі розкрийте – та ось же краса!

2008