Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Це жахіття нам, на жаль, не сниться –
Крізь тисячоліття, крізь віки
Котиться воєнна колісниця,
Гинуть у боях чоловіки.
Падають безсило хмарочоси.
Не тайфуни, не цунамі, ні –
Їх війна, мов табакерки, зносить.
В мирі живемо, як у війні.
Плачуть над могилами дружини.
Діти не побачать вже батьків.
Люди не вмирають, люди гинуть.
Гинуть люди всіх материків.
Чи у цьому є закон природи,
Чи у людства просто «дах знесло»,
Що дає на війни людство згоду,
Щоб перенаселень не було?!
2011
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Роз’єднують чи з’єднують вокзали, –
Хіба для нас якесь це має значення,
Бо наші потяги транзитом проїжджали.
Вікно в вікно – таке було побачення.
На п’ять хвилин зустрілися вагони,
Скло товстелезне краплями заквітчане,
А в склі оптичні ще не вивчені закони…
Я голосно радіти не буду,
Захоплено сміятись не буду.
Я просто поділю й половинку віддам –
Нехай ще порадіють і люди.
Та, мабуть, так було, є і буде.
Чи вже такі попалися люди –
Забрали і мою половинку собі…
Так дивно із дитинства вчать одному:
«Не плач, ти сильна, зможеш подолати!»
А з часом розумієш, що всередині горить пожежа,
І ти не знаєш, як нахабу схаменути.
Чи помічали ви людей, що на вокзалі плачуть ?
Як виявляється, для сліз немає віку й статі.
Хтось потерпає від прощання миті…
Вночі думки приходять тихо,
А простір здатні захопити вмить.
І ти лежиш і розумієш – лихо,
Почнеться зараз круговерть питань.
Чи вірно шлях в житті цьому обрала?
Можливо, звернула кудись не в той бік?
А може я рідних надію десь зруйнувала?
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.