Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Музи і поезія |
Зоре моя вечірняя,
зійди над горою,
поговории тихесенько
в неволі з тобою…
Т. Шевченко
Мамо Катерино, зіронько вечірня,
Виглядав Тарасик посеред журби.
На життєвій стежці промайнула тінню,
То вже хоч зорею сина долюби.
Мамо Катерино, як йому боліли
Стежечка додому, те глухе село
І вогнем пекельним доля України!..
Все життя сирітське полином цвіло.
У степах каспійських чайкою ячала,
У чужому небі зіркою пливла,
Тільки обігріти сил не вистачало,
Тільки зупинити долю не змогла.
Росами ридала вранці попідтинню,
Стомлено стогнала хвилями ріки…
Мамо Катерино, зіронько вечірня,
Осявай же сину шлях через віки!
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Музи і поезія |
Сіяє небо відблиском багряним,
Хоч все ще спить, та скоро оживе,
І лише місяць видно з-за туману,
Що над землею пасмами пливе.
І вітер спить між яблуневим цвітом,
І хмари сплять, пухнасті, мов живі.
І спить трава, росою ще не вмита…
Закінчилося свято.
Спорожніли гончарські ряди.
Лиш трава ще прим’ята,
і на ній ще від глини сліди.
Тут усе вирувало,
кожен виріб тут був на виду.
Тут майстри показали…
Білий колір. А з чим порівняти його?
Що у світі ще є недоторкано білим?
Ніби все вже брудне, тільки після всього.
Навіть білий триматися має ще сили.
Від хмаринки й ромашки ми білий взяли,
І від першого снігу, що тільки-но з неба.
Чисто білим ми мало що ще вберегли…
Я зв’яжу тобі сину, шкарпетки,
І коханому також зв’яжу,
А про сльози, що впали на петлі,
Я нікому про них не скажу.
Хай від сліз лиш міцнішає нитка,
Хай не рветься вона у бою,
Хай любов’ю зігріються ніжки…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.