Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Музи і поезія |
Зоре моя вечірняя,
зійди над горою,
поговории тихесенько
в неволі з тобою…
Т. Шевченко
Мамо Катерино, зіронько вечірня,
Виглядав Тарасик посеред журби.
На життєвій стежці промайнула тінню,
То вже хоч зорею сина долюби.
Мамо Катерино, як йому боліли
Стежечка додому, те глухе село
І вогнем пекельним доля України!..
Все життя сирітське полином цвіло.
У степах каспійських чайкою ячала,
У чужому небі зіркою пливла,
Тільки обігріти сил не вистачало,
Тільки зупинити долю не змогла.
Росами ридала вранці попідтинню,
Стомлено стогнала хвилями ріки…
Мамо Катерино, зіронько вечірня,
Осявай же сину шлях через віки!
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Музи і поезія |
Наша мова барвінкова
Процвітає фіалково.
Діток розуму навчає.
Хто до мови не ледачий,
Тим дає в житті удачі
Рідна мова лиш одна,
Ніби квітка чарівна…
Роз’єднують чи з’єднують вокзали, –
Хіба для нас якесь це має значення,
Бо наші потяги транзитом проїжджали.
Вікно в вікно – таке було побачення.
На п’ять хвилин зустрілися вагони,
Скло товстелезне краплями заквітчане,
А в склі оптичні ще не вивчені закони…
Життя одне. Не перше і не друге.
Життя одне. Наповни його вщерть,
Щоб між хвилин життєвої напруги
Колись заледве втиснулася смерть.
І відсахнулася… і відступила.
Від несподіванки заклякла геть,
Розгублено безсило опустила…
Так дивно із дитинства вчать одному:
«Не плач, ти сильна, зможеш подолати!»
А з часом розумієш, що всередині горить пожежа,
І ти не знаєш, як нахабу схаменути.
Чи помічали ви людей, що на вокзалі плачуть ?
Як виявляється, для сліз немає віку й статі.
Хтось потерпає від прощання миті…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.