Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Роздуми |
Я голосно радіти не буду,
Захоплено сміятись не буду.
Я просто поділю й половинку віддам –
Нехай ще порадіють і люди.
Та, мабуть, так було, є і буде.
Чи вже такі попалися люди –
Забрали і мою половинку собі.
Тепер нічого в мене не буде.
Але в душі я дещо ще маю.
Не відберуть, хоча й не тримаю.
Хіба що я сама їм усе те віддам:
Це те, що я умію і знаю.
Готова я усе віддавати,
І на частинки навіть не рвати.
Відкрию свою душу – забирайте, що є.
Та не хотять поношене брати.
У кожного амбіції власні.
Женуть вперед ідеї сучасні.
Свої набити гулі і свої мозолі
Всі мусять, і щасливі, й нещасні.
2008
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Роздуми |
Часи не інші. Інші ми з тобою.
Із ненавистю чи з любов’ю
Сприймаємо відведений нам час,
Нам все одно як він сприймає нас.
Судилося дожити, чи добути.
Чи втратити, чи може щось здобути.
Борги віддати, замолити гріх…
Вже цілий день іде війна,
Ми ще не можемо збагнути,
Як з нами може таке бути,
Хоч цілий день вже йде війна.
Десятий день іде війна,
Вночі я часто прокидаюсь,
Але із цим я не змиряюсь…
Мій захисник, мій воїне, я знаю, тобі важко,
В нерівному бою країну боронить.
Хоча і сильний ти, буває, мабуть, страшно,
Бо не машина, а у людини теж душа болить.
Та знай, ми тут, твій тил, твоя підтримка,
Всі молимось, солдате, тільки ти тримайсь:
За рід, родину, за дітей, за жінку…
Дуже добре, коли є країна,
Де родився, навчався, живеш,
Чуєш мову свою солов’їну,
Уперед ти до мрії ідеш.
Розправляла країно ти крила,
Хоч було і немало невдач,
Були підняті вгору вітрила…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.