Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Сьогодні я знову біжу по росі,
По луках, що мріють в ранковій красі,
П’ю сонячний мед, що стікає з проміння,
І відчуваю: землі я насіння.
Я – насінинка любистку і м’яти,
Що коло хати насіяла мати.
Я – то зернятко пахучої рути.
Як же мені рідний край свій забути?
Тут лан, ніби батько, зерном колоситься,
Тут золотом сонця налита пшениця,
Тут піснею жайвір у небо злітає.
Мене й день новий він завжди зустрічає.
Де б не була я і що б не робила,
Куди б мене доля не перекотила,
Я буду знати: моє тут коріння!
Я – України насіння!
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Літо – від слова «літати»?
Хутко летять літа…
В небі – малі журавлята,
Діти мого журавля.
А за плечима – липень –
Літа мого зеніт.
В землю вростають крила…
Ніхто краси такої ще не бачив,
Вона, мабуть, така єдина в світі,
Де промінь по траві зеленій скаче,
Де розмовляє із водою вітер.
Сам Бог тебе намалював, мій краю.
Твоя душа прозора, мов кришталь.
Я біля тебе своє серце залишаю…
Так дивно із дитинства вчать одному:
«Не плач, ти сильна, зможеш подолати!»
А з часом розумієш, що всередині горить пожежа,
І ти не знаєш, як нахабу схаменути.
Чи помічали ви людей, що на вокзалі плачуть ?
Як виявляється, для сліз немає віку й статі.
Хтось потерпає від прощання миті…
Життя, як хвиля ця бурхлива,
То вгору до Олімпу підійма,
За вітром до небес летить щаслива,
То пада вниз і б’ється об скалу вона.
Як кажуть нам досвідчені поети,
Життя прожить, не поле перейти,
У кожного із нас свої сюжети…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.