Рідній мові

Сьогодні я знову біжу по росі,
По луках, що мріють в ранковій красі,
П’ю сонячний мед, що стікає з проміння,
І відчуваю: землі я насіння.
Я – насінинка любистку і м’яти,
Що коло хати насіяла мати.
Я – то зернятко пахучої рути…

Відома усім з давніх пір Полтавщина.
Опішня тут є. Для митців просто рай.
Направо – картина, наліво – картина,
А прямо – вірші, як гриби їх збирай.

Базарчик у центрі, там вишня й малина,
Порічки й смородина, ось – вибирай.
А те, що добряче кусаються ціни,

Ти чекай, я повернусь, ти чекай мене,
Може, час, а може день, може, рік мине…
Ти діждешся, знаю я, тільки цим живу,
Бо тебе кохаю я в сні і наяву.
Тільки ти, кохана, вір, в наш міцний зв’язок,
Тільки ти коханням нашим мій пришвидши крок.
Я не можу здатись, знаючи, що ждеш…