Скачи, враже, як пан каже

Скачи, враже, як пан каже –
Було, є і буде.
Наплодили нових панів
Нерозумні люди.

А демографічні кризи
Панам і не сняться,
Вимирають люди з «низу»,
А пани плодяться.

Вже не шпреха, не гундосить,
Українську знає.
Вишиванку в джинси носить,
Глечики збирає.

Всі молитви і промови
У народ співає.
В історію знову й знову
Погляд повертає.

Які були українці
Горді і заможні.
І гуртом, і поодинці
Всі непереможні.

Воювали за державу,
За гетьмана й братство.
Здобували собі славу,
А йому – багатство.

А чому б воно і нині
Не робить те саме:
Плюнуть в душу Україні
І стати панами.

Довго ж її доганяли –
Америку кляту.
І догнали й перегнали
Кількістю багатих.

Вже не муляють нам очі
Їхні міліони.
Заздрість душу вже не точить
За їхні закони.

Конституцію писали
Свої мужі, власні.
І приймали й вихваляли –
Закони прекрасні.

Та раділи ми зарано –
Вкрадено в держави
І готелі, й ресторани,
Яхти й пароплави.

Не якісь там Сміти, Джони,
А свої «обраності»
Мають все, від охорони
До недоторканості.

Що ж ти робиш, мій народе,
Правді глянь у вічі –
Не було б такого зроду
Ні в Русі, ні в Січі.

2008