Сльози

Так дивно із дитинства вчать одному:
«Не плач, ти сильна, зможеш подолати!»
А з часом розумієш, що всередині горить пожежа,
І ти не знаєш, як нахабу схаменути.

Чи помічали ви людей, що на вокзалі плачуть ?
Як виявляється, для сліз немає віку й статі.
Хтось потерпає від прощання миті,
Для когось довгожданний зустрічі момент настав.

Можливо, ви в лікарні не бували?
Там аромати ліків, чистоти і сльози,
Де чуєш крики радості «У мене син!»,
А поряд – крик, такий безтямний,

Від найстрашніших слів: «Усе, що зміг…»
І дивно, але з часом розумієш,
Що сльози – це не слабкість, а емоції, вони потрібні.
І навпаки, ота людина, що відкрито плаче, сильна.

Але чому ж в дитинстві іншому навчали?
Здається, відповідь на це не зрозумієш,
Лиш помічаєш, світ без сліз – це світ фальшивий,
Неначе всі черстві та злі.

Тому не бійтеся показувати «власну слабкість»,
І закарбуйте назавжди у голові,
Що з кожною сльозою наближення до суті вас чекає,
Яка відкриє світ цей неозорий вам!

20.10.2023