Науменко Тетяна

Хоч на хвилину б повернутись в літо,
У мирне літо, літо без війни.
На берег річки променем прогрітий,
Щоб вся сім’я разом – батьки й сини.
Хай літня спека огорта любов’ю,
А прохолода річки лагідно бодрить,
Так добре всім разом, усі щасливі…

Ти чекай, я повернусь, ти чекай мене,
Може, час, а може день, може, рік мине…
Ти діждешся, знаю я, тільки цим живу,
Бо тебе кохаю я в сні і наяву.
Тільки ти, кохана, вір, в наш міцний зв’язок,
Тільки ти коханням нашим мій пришвидши крок.
Я не можу здатись, знаючи, що ждеш…

Я зв’яжу тобі сину, шкарпетки,
І коханому також зв’яжу,
А про сльози, що впали на петлі,
Я нікому про них не скажу.
Хай від сліз лиш міцнішає нитка,
Хай не рветься вона у бою,
Хай любов’ю зігріються ніжки…