Page 30 - БезмежноЗакохані
P. 30

Думки                                                                              Сльози


                    Вночі думки приходять тихо,                                                        Так дивно із дитинства вчать одному:
                    А простір здатні захопити вмить.                                                   «Не плач, ти сильна, зможеш подолати!»
                    І ти лежиш і розумієш – лихо,                                                      А з часом розумієш, що всередині горить пожежа,
                    Почнеться зараз круговерть питань.                                                 І ти не знаєш, як нахабу схаменути.

                    Чи вірно шлях в житті цьому обрала?                                                Чи помічали ви людей, що на вокзалі плачуть ?
                    Можливо, звернула кудись не в той бік?                                             Як виявляється, для сліз немає віку й статі.
                    А може я рідних надію десь зруйнувала?                                             Хтось потерпає від прощання миті,
                    Можливо, часу їм свого не додала?                                                  Для когось довгожданний зустрічі момент настав.

                    Можливо, кохати не здатна я сильно,                                                Можливо, ви в лікарні не бували?
                    Про почуття не на кожному кроці кричу.                                             Там аромати ліків, чистоти і сльози,
                    І серце відразу забилося швидко,                                                   Де чуєш крики радості «У мене син!»,
                    Неначе та ластівка після дощу.                                                     А поряд – крик, такий безтямний,
                                                                                                       Від найстрашніших слів: «Усе, що зміг…»
                    Ти в темряві лежиш і відповідь шукаєш,
                    Лиш чуєш ти своє серцебиття.                                                       І дивно, але з часом розумієш,
                    І мрії ти свої, як той альбом, переглядаєш,                                        Що сльози – це не слабкість, а емоції, вони потрібні.
                    Підвладно тільки їм на всі питання відповідь знайти.                               І навпаки, ота людина, що відкрито плаче, сильна.
                                                                                                       Але чому ж в дитинстві іншому навчали?
                    І після роздумів про вічне,                                                        Здається, відповідь на це не зрозумієш,
                    Ти розумієш те одне –                                                              Лиш помічаєш, світ без сліз – це світ фальшивий,
                    Потрібно слухати лиш власне серце,                                                 Неначе всі черстві та злі.
                    Бо в серці у твоєму магія живе.
                                                                                                       Тому не бійтеся показувати «власну слабкість»,
                    22.09.2023                                                                         І закарбуйте назавжди у голові,
                                                                                                       Що з кожною сльозою наближення до суті вас чекає,
                                                                                                       Яка відкриє світ цей неозорий вам!


                                                                                                       20.10.2023







                                          26                                                                                  27
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35