Додаткова інформація
| Автор | |
|---|---|
| Настрій | |
| Тематика | Роздуми |
Виходить літо з берегів,
Хвилює осінь,
А я в мелодії снігів
Живу і досі.
Вітрами стогне листопад,
Ламає вишні.
А я мандрую наугад
В снігах торішніх.
Зорю загублених світів
Вогнем тривожу,
Але тебе серед снігів
Знайти не можу.
Між розтривожених думок
Німію, тану.
Зима відлунює твій крок,
Ота, остання…
Заплаче тиша, зареве
Торішня злива.
А в ній той спогад оживе,
Де я – щаслива.
| Автор | |
|---|---|
| Настрій | |
| Тематика | Роздуми |
«Нехай їм грець, горшкам і пелюшкам,
Та це ж покине спокій дні і ночі!
А я для себе ще пожити хочу…» –
Підступна думка солодко лоскоче
На вигляд втомлено-щасливих мам.
«Набрались дитбудинківських байстрят?
Кажу, либонь, вони об’їлись маку…
Це не теорема. Це – життя.
Це не завдання вже, а потреба, –
Що дано, пізнати до пуття,
Зрозуміти, що довести треба.
Не поможуть формули й зразки,
А невірний розв’язок не витреш.
І про Попелюшку – то казки…
Так дивно із дитинства вчать одному:
«Не плач, ти сильна, зможеш подолати!»
А з часом розумієш, що всередині горить пожежа,
І ти не знаєш, як нахабу схаменути.
Чи помічали ви людей, що на вокзалі плачуть ?
Як виявляється, для сліз немає віку й статі.
Хтось потерпає від прощання миті…
Вночі думки приходять тихо,
А простір здатні захопити вмить.
І ти лежиш і розумієш – лихо,
Почнеться зараз круговерть питань.
Чи вірно шлях в житті цьому обрала?
Можливо, звернула кудись не в той бік?
А може я рідних надію десь зруйнувала?
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.