Додаткова інформація
| Автор | |
|---|---|
| Настрій | |
| Тематика | Роздуми |
Виходить літо з берегів,
Хвилює осінь,
А я в мелодії снігів
Живу і досі.
Вітрами стогне листопад,
Ламає вишні.
А я мандрую наугад
В снігах торішніх.
Зорю загублених світів
Вогнем тривожу,
Але тебе серед снігів
Знайти не можу.
Між розтривожених думок
Німію, тану.
Зима відлунює твій крок,
Ота, остання…
Заплаче тиша, зареве
Торішня злива.
А в ній той спогад оживе,
Де я – щаслива.
| Автор | |
|---|---|
| Настрій | |
| Тематика | Роздуми |
Мамо Катерино, зіронько вечірня,
Виглядав Тарасик посеред журби.
На життєвій стежці промайнула тінню,
То вже хоч зорею сина долюби.
Мамо Катерино, як йому боліли
Стежечка додому, те глухе село
І вогнем пекельним доля України!..
Це не теорема. Це – життя.
Це не завдання вже, а потреба, –
Що дано, пізнати до пуття,
Зрозуміти, що довести треба.
Не поможуть формули й зразки,
А невірний розв’язок не витреш.
І про Попелюшку – то казки…
Життя одне. Не перше і не друге.
Життя одне. Наповни його вщерть,
Щоб між хвилин життєвої напруги
Колись заледве втиснулася смерть.
І відсахнулася… і відступила.
Від несподіванки заклякла геть,
Розгублено безсило опустила…
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в нього,
У того, хто знає мене ще дитям.
Безмежно закохана в кого?!
Питаєшся ти,
Закохана в місто краси і весни…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.