Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
По всім світі українців
Розкидала доля,
Спохмурнів край чорнобривців:
Не згубити б волю.
Розлетілись, ніби птахи,
По всім білім світі.
Хто грошей шука, хто правди,
А хто просто втіхи.
Україна, ніби мати, за всіма сумує,
Край дороги, де тополі,
День і ніч чатує.
Вигляда своїх синочків,
Виглядає дочок,
Простягає їм віночок
Лісових дзвіночків.
Тож вертайтесь, брати мої,
До рідної хати.
До вас радо усміхнеться
Україна-мати.
| Настрій | |
|---|---|
| Автор | |
| Тематика | Патріотичні |
Мамо Катерино, зіронько вечірня,
Виглядав Тарасик посеред журби.
На життєвій стежці промайнула тінню,
То вже хоч зорею сина долюби.
Мамо Катерино, як йому боліли
Стежечка додому, те глухе село
І вогнем пекельним доля України!..
«Нехай їм грець, горшкам і пелюшкам,
Та це ж покине спокій дні і ночі!
А я для себе ще пожити хочу…» –
Підступна думка солодко лоскоче
На вигляд втомлено-щасливих мам.
«Набрались дитбудинківських байстрят?
Кажу, либонь, вони об’їлись маку…
До спільного знаменника давно вже нас звели.
Роки, що жили ми разом і поодинці.
Шукали і знаходили, шукали – не знайшли,
І золото чомусь міняли на червінці.
Ми гроші відкладали, але тратили роки,
І з друзями підчас ми зводили рахунки.
Що головне в житті – було нам невтямки…
Роз’єднують чи з’єднують вокзали, –
Хіба для нас якесь це має значення,
Бо наші потяги транзитом проїжджали.
Вікно в вікно – таке було побачення.
На п’ять хвилин зустрілися вагони,
Скло товстелезне краплями заквітчане,
А в склі оптичні ще не вивчені закони…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.