Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Тематика | Родина |
| Автор |
Я зв’яжу тобі сину, шкарпетки,
І коханому також зв’яжу,
А про сльози, що впали на петлі,
Я нікому про них не скажу.
Хай від сліз лиш міцнішає нитка,
Хай не рветься вона у бою,
Хай любов’ю зігріються ніжки,
Що в шкарпетках я вам віддаю.
Я чекаю усіх вас додому,
З Перемогою рідні мої,
Щоб босоніж пробігтись по полю,
Всім разом, вже по вільній землі.
| Настрій | |
|---|---|
| Тематика | Родина |
| Автор |
Мамо Катерино, зіронько вечірня,
Виглядав Тарасик посеред журби.
На життєвій стежці промайнула тінню,
То вже хоч зорею сина долюби.
Мамо Катерино, як йому боліли
Стежечка додому, те глухе село
І вогнем пекельним доля України!..
Закінчилося свято.
Спорожніли гончарські ряди.
Лиш трава ще прим’ята,
і на ній ще від глини сліди.
Тут усе вирувало,
кожен виріб тут був на виду.
Тут майстри показали…
Видимість влади, порядку, держави.
Слава минулому, ордени Слави.
Слава про славу. А що іще треба.
Слава й брехня від землі і до неба.
Слава за словом в кишеню не лізе,
Їй до вподоби слизькі блюдолизи.
До героїзму примазатись збоку…
Що поробиш, так буває:
хтось із друзів покидає.
Покидаючи, іде і не прощається.
Так, зненацька, серед ночі,
повідомити не хоче.
І годинник, як і серце, зупиняється.
Що поробиш, так буває…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.