Додаткова інформація
| Настрій | |
|---|---|
| Тематика | Родина |
| Автор |
Візьми в дорогу зірку на крило,
Усмішку літа і роси зернину.
Хай буде тепло тобі всюди, сину.
А щоб бідою шлях не замело,
Сховай до серця гілочку дощу,
Маленьке гроно місячної ночі,
Яку звели на світ найкращі зодчі.
А я з тобою в мандри відпущу
Рум’янець ранку, яблуко небес,
Акорди днів і вечорів скоринки,
І цвяшок сонця, що, мов вірний пес,
Чатує грому й тиші половинки,
Зелену голку новорічних свят,
Листочок вітру, птаху перелітну…
Візьми на свій щасливий довгий шлях
У скойках буднів мрію заповітну.
| Настрій | |
|---|---|
| Тематика | Родина |
| Автор |
Місто – старий орнітаріум:
Тепло, тісно.
Люд по алеях – парами.
Сніг – мов тісто.
На тротуарах гамір:
Галки, ґави
Та горобці розхристані…
«Нехай їм грець, горшкам і пелюшкам,
Та це ж покине спокій дні і ночі!
А я для себе ще пожити хочу…» –
Підступна думка солодко лоскоче
На вигляд втомлено-щасливих мам.
«Набрались дитбудинківських байстрят?
Кажу, либонь, вони об’їлись маку…
Відома усім з давніх пір Полтавщина.
Опішня тут є. Для митців просто рай.
Направо – картина, наліво – картина,
А прямо – вірші, як гриби їх збирай.
Базарчик у центрі, там вишня й малина,
Порічки й смородина, ось – вибирай.
А те, що добряче кусаються ціни,
Йде молодиця, аж ширшає вулиця,
Навіть дерева стрункіші стають.
Попід паркан ошелешено туляться
Чоловіки, що назустріч ідуть.
Йде опішнянка, фігура не міряна,
Так топ-моделі не вміють ходить.
Погляд і посмішка зорями звірена…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.