Показано 1–5 із 11Sorted by latest
ЕТЮД
Світанок. Сміх на сонному вікні.
І бризки вітру у розкриллі клена.
І тепла мрія на плечі у мене.
І відблиск літа у легкім вогні.
Камін і крісло. Тиша – як вуаль.
Годинник – ніби вічний мій неспокій.
І догорає все, чого не жаль…
Зимове
Місто – старий орнітаріум:
Тепло, тісно.
Люд по алеях – парами.
Сніг – мов тісто.
На тротуарах гамір:
Галки, ґави
Та горобці розхристані…
Виходить літо з берегів…
Виходить літо з берегів,
Хвилює осінь,
А я в мелодії снігів
Живу і досі.
Вітрами стогне листопад,
Ламає вишні.
А я мандрую наугад…
Я навчилася жити без тебе…
Я навчаюся жити без тебе.
На шматочки розкраяла небо:
Нашим дітям укритись від лиха.
Діти – радість моя і утіха.
Теплий місяць цілую ночами,
мудро мружаться зорі над нами.
Тільки їхне тепло не зламає…
Я – стежка до вічного щастя
Я – стежка до вічного щастя. Ти знаєш?
Чому ж бур’янами і досі блукаєш?
Осіння кантата в саду переплаче,
Засипле пороша – і вже не побачиш.
Я – річка натхнення, велика, могутня.
Вступи в мої води – і знатимеш сутнє.
Не мучся від спраги і літньої спеки…