Народилася 21 вересня 1964 у с. Бірки Зіньківського району Полтавської області. Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка (нині національний університет). Мешкає в с. Малі Будища Зіньківського району, працює заступником директора з навчально-виховної роботи місцевої ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Авторка книг поезії: «Неповторність» (2006), «За порогом тиші і гомону» (2011), «Намалюй мені день» (2013), «І знову поринаю в чебреці» (2014), «Між богом і травою» (2018).
Лауреатка Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» (2012), ІІ Міжнародного конкурсу на кращий твір для дітей «Корнійчуковська премія» в номінації «Поезія для дітей» (2014), Полтавської обласної премії ім. Панаса Мирного (2019).
Член Національної спілки письменників України (з 2018), Полтавської спілки літераторів, Зіньківського районного літературно-мистецького об’єднання «Свічадо».
Світанок. Сміх на сонному вікні.
І бризки вітру у розкриллі клена.
І тепла мрія на плечі у мене.
І відблиск літа у легкім вогні.
Камін і крісло. Тиша – як вуаль.
Годинник – ніби вічний мій неспокій.
І догорає все, чого не жаль…
Місто – старий орнітаріум:
Тепло, тісно.
Люд по алеях – парами.
Сніг – мов тісто.
На тротуарах гамір:
Галки, ґави
Та горобці розхристані…
Виходить літо з берегів,
Хвилює осінь,
А я в мелодії снігів
Живу і досі.
Вітрами стогне листопад,
Ламає вишні.
А я мандрую наугад…
Я навчаюся жити без тебе.
На шматочки розкраяла небо:
Нашим дітям укритись від лиха.
Діти – радість моя і утіха.
Теплий місяць цілую ночами,
мудро мружаться зорі над нами.
Тільки їхне тепло не зламає…
Я – стежка до вічного щастя. Ти знаєш?
Чому ж бур’янами і досі блукаєш?
Осіння кантата в саду переплаче,
Засипле пороша – і вже не побачиш.
Я – річка натхнення, велика, могутня.
Вступи в мої води – і знатимеш сутнє.
Не мучся від спраги і літньої спеки…
Візьми в дорогу зірку на крило,
Усмішку літа і роси зернину.
Хай буде тепло тобі всюди, сину.
А щоб бідою шлях не замело,
Сховай до серця гілочку дощу,
Маленьке гроно місячної ночі,
Яку звели на світ найкращі зодчі…
«Безмежно закохані в неї…» – це поетична ода Україні, коханню та життю.
Години роботи:
Ми віримо, що поезія живе не лише в книзі, а й у діалозі з тими, хто її читає. Ваші слова, відгуки та ідеї надихають нас на нові рядки.