Page 22 - БезмежноЗакохані

Шкарпетки

Я зв’яжу тобі сину, шкарпетки,
І коханому також зв’яжу,
А про сльози, що впали на петлі,
Я нікому про них не скажу.

Хай від сліз лиш міцнішає нитка,
Хай не рветься вона у бою,
Хай любов’ю зігріються ніжки,
Що в шкарпетках я вам віддаю.
Науменко Тетяна
Я чекаю усіх вас додому,
Народилася 8 жовтня 1972 року в селищі Котельва , що на Полтав-
щині. Навчалася в Опішнянській середній школі №1. Закінчила Лебединсь- З Перемогою рідні мої,
Щоб босоніж пробігтись по полю,
ке педагогічне училище та Сумський державний педагогічний університет Всім разом, вже по вільній землі.
ім. Макаренка за спеціальністю « Вчитель початкових класів». Здобула другу
вищу освіту, закінчивши Київський національний педагогічний університет
імені Драгоманова за спеціальністю «Вчитель шкіл глухих та слабочуючих,
сурдопедагог дошкільних закладів».
Працює в Лебединській спеціальній школі для глухих дітей, яка не-
щодавно змінила назву на НРЦ ( навчально-реабілітаційний центр).
Тетяна Миколаївна зазначає: «Працюю вчителем. Дуже люблю свою
роботу, та ні, не роботу, а дітей, з якими працюю. Цим незвичайним діткам
віддала майже 32 роки.
Вірші пишу давно. Раніше писала як українською так і російською мо-
вами. Для нас дітей, народжених у СРСР, не було проблемою, якою мовою
говорити, писати. Зараз мої вірші тільки українською. Все змінилось після
початку війни....
До написання віршів мене надихає мальовнича природа рідного краю,
мої друзі та найрідніші – моя сім’я. Пишу, коли щаслива, пишу у тяжкі хви-
лини, точніше кажучи не пишу, а переношу на папір уже народжені рядки.
Першим слухачем моїх віршів є моя сестра Оксана, вона для мене і слухач,
і критик, і підтримка.»

18 19