Page 37 - БезмежноЗакохані
P. 37
+++ +++
Я голосно радіти не буду, Що поробиш, так буває:
Захоплено сміятись не буду. хтось із друзів покидає.
Я просто поділю й половинку віддам – Покидаючи, іде і не прощається.
Нехай ще порадіють і люди. Так, зненацька, серед ночі,
повідомити не хоче.
Та, мабуть, так було, є і буде. І годинник, як і серце, зупиняється.
Чи вже такі попалися люди –
Забрали і мою половинку собі. Що поробиш, так буває...
Тепер нічого в мене не буде. Хтось пішов і там чекає,
Місця зустрічі адреса не міняється.
Але в душі я дещо ще маю. Хтось покличе – все покинеш,
Не відберуть, хоча й не тримаю. різоне крізь груди фініш. . .
Хіба що я сама їм усе те віддам: І важливе лише те, що залишається.
Це те, що я умію і знаю.
2008
Готова я усе віддавати,
І на частинки навіть не рвати.
Відкрию свою душу – забирайте, що є.
Та не хотять поношене брати.
У кожного амбіції власні.
Женуть вперед ідеї сучасні.
Свої набити гулі і свої мозолі
Всі мусять, і щасливі, й нещасні.
2008
32 33
