Page 41 - БезмежноЗакохані
P. 41
+++ +++
Життя одне. Не перше і не друге. Роз’єднують чи з’єднують вокзали, –
Життя одне. Наповни його вщерть, Хіба для нас якесь це має значення,
Щоб між хвилин життєвої напруги Бо наші потяги транзитом проїжджали.
Колись заледве втиснулася смерть. Вікно в вікно – таке було побачення.
І відсахнулася... і відступила. На п’ять хвилин зустрілися вагони,
Від несподіванки заклякла геть, Скло товстелезне краплями заквітчане,
Розгублено безсило опустила А в склі оптичні ще не вивчені закони
Нещадну косу недолуга смерть. Нас поруч віддзеркалили у відчаї.
І поки та розгубленість триває, Чий потяг рушив першим, невідомо,
А серце б’ється, спокою нема, – Та відображення разом раптово злилися.
Ти ще живеш. Життя перемагає. І поповзли, хто – з дому, хто – додому,
Не дай його скосити задарма. Отак ми, не зустрівшись, розлучилися.
2008 2008
36 37
