Page 45 - БезмежноЗакохані

+++ +++

Видимість влади, порядку, держави. Йде молодиця, аж ширшає вулиця,
Слава минулому, ордени Слави. Навіть дерева стрункіші стають.
Слава про славу. А що іще треба. Попід паркан ошелешено туляться
Слава й брехня від землі і до неба. Чоловіки, що назустріч ідуть.

Слава за словом в кишеню не лізе, Йде опішнянка, фігура не міряна,
Їй до вподоби слизькі блюдолизи. Так топ-моделі не вміють ходить.
До героїзму примазатись збоку Погляд і посмішка зорями звірена.
Вміють вони, не моргнувши і оком. Будь-який одяг, як влитий, сидить.

Як при кориті чи на водопої Йде українка, роки не раховані,
Пруться юрбою так звані «герої». Під каблучками двигтить тротуар.
Скоро вже й пес, що прогавкає вчасно, Губи і щоки, мов сонцем ціловані,
Матиме орден і пенсію власну. Навіть в мороз випромінюють жар.

2008 Генії, де ви, поети, художники, –
Ваша Джоконда назустріч іде.
Ось вона, Жінка, і ясно це кожному, –
Більше такої не знайдеш ніде.

Ви, авангарди, модерни розхристані,
Духу забракло чи мозок скреса?
Ви підійдіть, як не видно на відстані,
Очі розкрийте – та ось же краса!

2008

40 41