Page 48 - БезмежноЗакохані
P. 48
+++ +++
До спільного знаменника давно вже нас звели. Спалахи світла
Роки, що жили ми разом і поодинці. і сплески палких почуттів,
Шукали і знаходили, шукали – не знайшли, Бризки шампанського,
І золото чомусь міняли на червінці. перли, шовки, оксамити,
Стан королівський і профіль
Ми гроші відкладали, але тратили роки, з минулих життів –
І з друзями підчас ми зводили рахунки. «Віденський » бал
Що головне в житті – було нам невтямки, із персонами «вищого» світу.
Ми часто економили обійми й поцілунки.
Хочете бачити, як це буває воно?
Зате слова образ як із відра лились, Нині не те, що раніше, як люду простому
Громи жорстоких слів і блискавки зневаги. Треба було заглядати у панське вікно...
І нас не виправдовує, що це було колись, Зараз несе телебачення просто додому.
Ще й часто не зі зла, а просто для розваги.
Вже ж, хоч старенький, та є телевізор у вас.
Можливо, час минув і каяття прийшло. Ну, а немає, то, може, підіть до сусіда.
І дещо ми змогли б змінити й обминути. Мабуть і він, як і ви, у святковий цей час
Та вже те, що – воно таки було. Може обідає зараз, а може, либонь, лише сніда.
Розірваних сердець назад не повернути.
Добре, якщо ще знайшлася хоч миска борщу,
2009 Ну і, звичайно, до нього часник і цибуля –
Може не так ти позаздриш крутому хлищу,
Біля якого стоїть довгонога дівуля.
Маю надію, що мудрості вистачить вам,
Зовсім не заздрити їм, навпаки – пожаліти:
Є що втрачати їм, тим скороспілим панкам,
Нашим панам з, так би мовити, «вищого» світу.
2009
44 45
