Page 50 - БезмежноЗакохані

+++ А найменший старався,
мабуть, більше за інших усіх,
Закінчилося свято. Так свистів, надривався,
Спорожніли гончарські ряди. що навколо лунав щирий сміх.
Лиш трава ще прим'ята, А як стали згортатись,
і на ній ще від глини сліди. все складати в коробки й сумки,
Тут усе вирувало, Не схотів повертатись,
кожен виріб тут був на виду. легко вислизнув він із руки.
Тут майстри показали Закотився у квіти,
майстер-класи у кожнім ряду. так малого знайти й не змогли.
Зараз – ранок і тиша. Вже як стало сіріти,
Де вже прибрано. Де – іще ні. всі, стомившись, додому пішли.
У наметах, як в нішах, Тільки вранці хлопчина,
ще зависли тумани нічні. що ходив тут учора не раз,
Мікрофони спросоння Нахиливсь без причини,
ще бурмочуть вчорашні слова, а побачив бешкетника враз.
Та роса на осонні Просвітлів, нахилився,
керамічним намистом сплива. від роси і від пилу обтер,
Тут усе продавали – Півник співом залився...
від підсвічників до куманців, І живе у хлопчини тепер.
Різних глеків чимало, Тільки вже не хлопчина
та найбільше було свистунців. досі ліпить оті свистунці,
Із великої миски А поважна людина
ті тяглися до всіх, як могли. робить глечики і куманці.
Тут від свисту до писку Але рано-раненько
на всі ноти музики були. ту свистульку бере до руки
Навіть дути не треба – І свистить потихеньку,
лиш торкнися і він заспіва. як бувало в дитячі роки.
Здійме галас до неба,
навіть обертом йде голова. 5 липня 2009
після Дня гончаря

46 47