Page 61 - БезмежноЗакохані
P. 61
ДО ТАРАСОВОГО БАТЬКА Постелив би внукам
На широкім возі,
Там батько, плачучи з дітьми У садку вишневім
(А ми малі були і голі), Слухали б хрущів...
Не витерпів лихої долі, Мерзнуть мої мрії
Умер на панщині На жорсткім морозі.
Т. Шевченко В’януть мої думи
Без рясних дощів.
— Чумакуєш, батьку?
— Чумакую, сину: А літа безжально
За Чумацьким Шляхом Жалять болем-жалем
Стежку протоптав. І торішнім листям
— Чом же мене, тату, Губляться в траву...
Серед степу кинув? — Чумакуеш, сину?
Я б з тобою скоро — Чумакую, тату:
Теж чумакував. У Чумацькім Шляху
Зіркою пливу.
Їли б до схід сонця
Чи куліш, чи юшку,
За нічліг би правив
Нам соломи стіг.
Ти б мені за жінку
Не якусь «хохлушку» –
Щиру українку
Висватати міг.
56 57
