Page 72 - БезмежноЗакохані
P. 72

Найдорожче                                                                         Українці


                    Найкраща пісня в світі – солов’їна,                                                По всім світі українців
                    Земля найкраща – рідна Україна.                                                    Розкидала доля,
                    Тут наймиліші ріки, степ і поле,                                                   Спохмурнів край чорнобривців:
                    Я дякую тобі за них, о доле!                                                       Не згубити б волю.
                    Яке це щастя – жить серед людей,                                                   Розлетілись, ніби птахи,
                    Що звуться гордо й щиро – українці.                                                По всім білім світі.
                    Яка це радість рветься із грудей                                                   Хто грошей шука, хто правди,
                    Назустріч гілочці і квітці!                                                        А хто просто втіхи.
                    Красу цю важко передать словами,                                                   Україна, ніби мати, за всіма сумує,
                    Це не під силу кожній мові,                                                        Край дороги, де тополі,
                    Та легко її вимовить устами,                                                       День і ніч чатує.
                    Що у дитинстві нам співали колискові.                                              Вигляда своїх синочків,
                    Багата й ніжна наша мова,                                                          Виглядає дочок,
                    Вона співуча, як у полі джерело.                                                   Простягає їм віночок
                    Бадьора і дзвінка її вимова                                                        Лісових дзвіночків.
                    Розкаже все що буде, є й було.                                                     Тож вертайтесь, брати мої,
                    І тільки їй під силу оспівати                                                      До рідної хати.
                    Красу земну в серпанковій імлі.                                                    До вас радо усміхнеться
                    Яке це щастя – Батьківщину й мову мати,                                            Україна-мати.
                    Яким немає рівних на землі.
























                                          68                                                                                  69
   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77