Page 70 - БезмежноЗакохані

Я - України насіння

Сьогодні я знову біжу по росі,
По луках, що мріють в ранковій красі,
П’ю сонячний мед, що стікає з проміння,
І відчуваю: землі я насіння.
Я – насінинка любистку і м’яти,
Що коло хати насіяла мати.
Я – то зернятко пахучої рути.
Як же мені рідний край свій забути?
Тут лан, ніби батько, зерном колоситься,
Дядечко Марина
Тут золотом сонця налита пшениця,
Тут піснею жайвір у небо злітає.
Талановита авторка, родом із мальовничого селища Малі Будища,
завжди відчувала глибоку любов до слова. Навчалася в Полтавському дер- Мене й день новий він завжди зустрічає.
Де б не була я і що б не робила,
жавному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка. Її студентські роки Куди б мене доля не перекотила,
були наповнені академічними досягненнями і літературними експеримен-
тами. Я буду знати: моє тут коріння!
У шкільні роки Марина була вихованкою літературної студії «Крини- Я – України насіння!
ця», де вперше відкрила для себе чари слова і виразності. Цей час зіграв
важливу роль у формуванні її як письменниці. Вона писала вірші, оповідан-
ня, есеї, що відображали глибоке розуміння людської природи і віддзерка-
лювали унікальний погляд на світ.
Після закінчення університету Дядечко Марина продовжила писати,
використовуючи свої знання і досвід для створення глибоких, емоційно на-
сичених творів. Її вірші відзначаються високим стилем, оригінальністю мис-
лення і глибокою любов’ю до рідного краю. Творчість авторки продовжує
надихати нові покоління читачів.

66 67