Page 68 - БезмежноЗакохані

ЕТЮД

Світанок. Сміх на сонному вікні.
І бризки вітру у розкриллі клена.
І тепла мрія на плечі у мене.
І відблиск літа у легкім вогні.

Камін і крісло. Тиша - як вуаль.
Годинник – ніби вічний мій неспокій.
І догорає все, чого не жаль.
І дотліває жаль на сивий попіл.

Дядечко Марина

64 65